Просмотров — 144

07-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

НАВІЩО ЛЮДИНА ДИХАЄ?

Частина 1

Кожен новий день у Башмачці приносив Ножкіну нові відкриття.

Бабуся навчила його правильно поливати город, а не просто лупити зі шланга, збиваючи помідори.

Толібася показав, як правити Буяном – сонним і ледачим конем-битюгом, запряженим до рипучого воза з водяною бочкою.

Чорний здоровань, якого звали Жекою, пояснив, як ловити раків у норах і при цьому не різати руки гострими, немов бритва, річковими черепашками.

А шепелявий Колька Цопіков узагалі виявився ходячим довідником із флори й фауни. Якщо хто забув, то флора – це все, що росте, а фауна – усе, що бігає й літає, наприклад, деревні жаби. Ці дивовижні звірятка сидять на гілках і горлають напівпташиних пісень, щось на кшталт: «Кка-кка-кка».

Простій людині побачити їх важко, тому що вони вміло зливаються з листям. Але тільки не Кольці! Спеціально для Іллі він за дві секунди побачив і зловив співучу жабу.

– Диви, у них лапи, як у людей, іж пришошками, – пояснив Цопіков. – Учепиться – не відірвеш. Тримай!

Проте Ножкін ввічливо відмовився: напевно, у нього лапи були без присосок, і він не мав звички хапати все підряд. До того ж Ілля не був певен, що ця тварюка не кусається.

Окрім жаби, Колька познайомив Ножкіна з птахом-одудом, величезним жуком-оленем, вужем, ящіркою й колючим сімейством їжаків, яке бешкетувало ночами на городі, голосно шурхочучи й порохкуючи.

А ось трясогузка познайомилася з ним сама. Ця смішна пташка, схожа на горобця, сиділа на грядці й, коли помітила Іллю, радо закричала:

– Ти! Ти! Ти!