Просмотров — 561

03-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ТЯГАНИНА З ЮВІЛЕЄМ

Узагалі-то Ножкін ходив до десяти з половиною років. Та що там ходив – літав! Ходити йому було нецікаво (оце так дурень! – думав він зараз). Тому хлопець повсякчас бігав: за м’ячем, за хлібом, за автобусом і просто так.

Тоді вони мешкали в невеликому містечку, де тато будував черговий військовий об’єкт, а мама керувала танцювальним гуртком у Палаці культури металістів. Тільки не тих, які співають забійні пісні, обвішавшись ланцюгами, а тих, які працюють на заводі «Металіст» і клепають каструлі.

Як усі люди, Ножкін кожного дня бігав до школи й тричі на тиждень – до басейну. Стрибати у воду Ілля почав у минулому місті й до своїх десяти дострибався до цілої коробки грамот і медалей. Щоправда, медалі були поки не дуже великі, але тренер казав, що це справа наживна.

До речі, стрибунів у воду зараз ніхто не знає, не те, що футболістів, яких щодня по телевізору показують, а то й двічі на день. Проте всі, хто знав Іллю, а таких теж вистачало, про це не шкодували.

По-перше, він був спритним і міг запросто пройтися на руках шкільним коридором і навіть спуститись у двір вищербленими кам’яними сходами.

По-друге, він був страшенно сильним і витворяв на турніку таке, що в їхнього вчителя фізкультури сльози на очі наверталися. І не тільки в нього. У Славки Аполеніса з 5-В теж навернулися. Цей Аполеніс був великий забіяка. І щодо зросту, і тому, що він жодної перерви без бійки прожити не міг. Директриса школи його навіть пообіцяла на перервах до парти прив’язувати. Та її відрадили, бо якщо Славку на перервах прив’язувати, то він на уроках битися почне.

Коротше кажучи, не знав Аполеніс, що Ножкін стрибками у воду займається. А звідки він міг знати, якщо Ножкіни тільки-тільки до цього міста перебрались, і Ілля вперше до школи прийшов, до третього класу, здається. Зловив його, значить, Аполеніс на перерві й противно так каже: «Дай десять копійок, поки я добрий». Ну Ножкін і дав, тільки не десять копійок, а в лоба. Після цього Аполеніс перерв із п’ять ні до кого не чіплявся, а Ножкіна взагалі обходив двадцять п’ятою дорогою.

А по-третє, Ілля був дуже веселим, але про це ми, здається, уже говорили.