Просмотров — 448

04-2 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

УЛЮБЛЕНА КНИЖКА

Частина 2

 

Коли одного разу Ілля розповів про це за вечерею, мама обурено вигукнула:

– Який жах! Бити людину ломакою по обличчю!

– А нехай не лізуть на нашу територію! – вступився за Іллю тато.

– Аркадію, ти міркуєш як військовий. Але ж є більш гуманні методи.

– Газом потруїти, – недоречно докинув Ножкін.

– Ілле, припини! – фиркнула мама. – І взагалі, що за розмови за столом? Усі швидко закрили роти – і доїдаємо кашу!

Почувши таке, всі дружно розсміялися, уявивши, що буде, коли їсти кашу закритими ротами...

* * *

Із богатирів Ножкіну найбільше подобався Муромець. Він був найрозумнішим, найсміливішим і найдобрішим. А ще в нього було найбільш класне ім’я. І нехай це був простий збіг, але Ножкіну все одно було приємно, що його теж звати Іллею.

Коли батьків не було вдома, Ножкін перетворювався на богатиря... Самі розумієте на якого! Озброївшись через брак меча й булави кухонним ножем і киянкою, він сміливо розчиняв двері печери – глибокої стінної шафи – і кричав: «Виходь, ідолище погане! Порубаю бусурманську силу на шматочки з горобині дзьобочки!»

Від таких слів спину продирав мороз. Іще б! – це було крутіше за всякі там «замочу гада!» із сучасних телесеріалів.

Щоб іще більше бути схожим на свого билинного тезку, Ілля залазив у мамині гумові чоботи, натягував на голову татів трикутний капюшон від військового плаща й чіпляв до вух тасьми довгої мочалки, яка тимчасово заміняла богатирську бороду, поки не відросла своя. Якби цієї миті його побачили «брати-слов’яни», які запросто ходили на кабана, вони б неодмінно померли від страху. А про дівчаток узагалі промовчимо.

Проте на Іллю Муромця Ножкін перетворювався, коли сильно вирувала кров. А так він більше читав. І чим більше він читав, тим більше в нього виникало питань.