- Просмотров — 305
05-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА
ПЕРША ПОДОРОЖ ІЛЛІ
Коли після дня народження минуло півроку, відразу настало літо. Двір моментально спорожнів. Когось відправили до табору. Когось сплавили на море. А коли й «брати-слов’яни» з наметами й батьками подалися в похід, Ножкін занудьгував. Тим паче що в басейні виявили дірку, крізь яку точилася вода, і його закрили на поточний ремонт, а до пляжу було далеко, тому Іллю туди одного не пускали. Ось і доводилося йому тинятися порожнім двором або бити м’ячем по порожніх воротах. Як то кажуть: «Прийшла біда – відчиняй ворота»...
Хоча Іллі пощастило. Не встиг він удосталь насумуватись, як тато сказав:
– Кіндере-міндере, не сумуй! Післязавтра відправимо тебе на село до дідуся.
– І до бабусі, – додала мама.
– До бабусі-балабусі, – весело підхопив тато, – до тещіньки моєї ненаглядної, Валентини Павлівни ріднесенької!
– Аркадію, припини блазнювати! Не розумію, чим тобі моя мама не догодила?
– Іро, як ти могла таке подумати? Просто в мене гарний настрій! А твою маму я дуже люблю, адже вона мені найкращий у світі подарунок зробила.
– Який подарунок? – запитав Ножкін.
– А ось такий! – відповів тато і, підхопивши маму на руки, дзвінко чмокнув її в щоку.
* * *
За два дні батьки відвели Іллю на автовокзал і посадили до синьо-білого автобуса «Ікарус», який їхав через село, де Ножкіна повинен був зустріти дідусь Никифор. Мама боялася відпускати Ножкіна одного, і щоб її заспокоїти, тато пішов домовлятися з водієм – товстим добродушним дядьком із кучерявим волоссям на грудях, яке стирчало під розстебнутою сорочкою. Водій мовчки вислухав тата, потім підійшов до Іллі, зміряв його поглядом і промовив сиплим голосом:
– Не бійся! Довеземо твого богатиря в найкращому вигляді й вивантажимо де треба. Справа звична: я ж раніше курей морожених возив, і то жодна не пропала!
Від цих слів мама відразу заспокоїлась і навіть посміхнулась, від чого стала такою гарною, що кучерявий водій крякнув і пішов трамбувати пасажирів далі.
А Ножкін і не всміхався, він просто сяяв від щастя. Адже через те, що в мами насувався огляд художньої самодіяльності, а в тата намічалася здача чергового секретного об’єкта, Ілля вперше в житті їхав один. І шлях-то був неблизький – аж п’ять годин ходу!
