Просмотров — 333

12-5 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ЧОЛОВІЧА РОЗМОВА

Частина 5

...У таборі, де, здавалося б, не продихнути від смороду смерті, я побачив, яку силу має Життя! Серед тих, кого я вважав покидьками суспільства, Господь сподобив мене зустріти святу людину – православного священика отця Сергія, який встиг уже відсидіти три роки з десяти.

У поводженні він був лагідний, а у вірі – твердий, як камінь. Спочатку кримінальні знущалися над ним, як могли. Їм немов хотілося перевірити міру терпіння цього миршавого попика. Але на кпини той не відповідав, а тільки беззвучно молився й осіняв себе хресним знаменням. Тоді через невгамовну злість свою вони зламали йому праву руку. Отець Сергій почав хреститися лівою. І біси в людській подобі відступили. Більше того, кілька заблукалих душ йому вдалося врятувати...

* * *

Порятував він і мене. Як тільки випадала нагода, він розповідав мені про Бога, а я сповідував йому своє життя...

Отець Сергій вийшов на свободу достроково. У мирний час такого б не сталося. Але тривала війна, фашисти наступали, і раптом виявилося, що гасла тодішньої влади – усього лише порожні барабани, хоча й гучні. Ось і почали випускати батюшок із в’язниць і таборів, аби вони закликали на допомогу Янгольське воїнство...

* * *

Мені довелося вийти на волю через шість років після Перемоги... Навіть не намагаючись знайти роботу, я забрав родину й виїхав до Башмачки, де вже кілька років стояв забитим будиночок моїх батьків. Звичайно, ворогові народу й такого не дозволялося, та мені пощастило – на нашу розвалинку інших претендентів не знайшлося.

Дід підвівся й знову підійшов до вікна.

– А знаєш, якби я тоді не написав на себе донос, тебе б не було.

– Чому? – запитав Ілля і, чи то від довгого мовчання, чи то від хвилювання не впізнав свого голосу.

– Бо в Башмачці мій син, твій дід Антон, познайомився з бабусею Валею, хоча на бабусю вона тоді мало була схожа... Потім у них з’явилася твоя мама. А в мами – ти.

– Діду, а нащо ти мені це розповів? Ну, тобто, нащо сьогодні?

– Тому що завтра в тебе буде нелегкий бій. Його результат багато в чому залежатиме не тільки від лікарів, але й від тебе. Я розповів тобі про своє життя, щоб ти зрозумів: найтяжчі випробування Господь завжди звертає нам на користь... Ну, добре, ти поки відпочинь, а я скоро повернуся.

– Ти куди?

– Як куди? Невже забув, що перед поетом вибачитися треба...