Просмотров — 335

16-2 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

НЕВИНУВАТА КОБИЛА

Частина 2

Ілля теж часто розмірковував, хто винен у його біді? І чим більше він думав, тим більше заплутувався. Раніше все було ясно: винна Рижуха. Та вона цього й не заперечувала, тому що човгала з опущеною головою й сумними очима, неначе битий пес. Хоча сама биття уникла. Коли через місяць після того випадку на крутосхилі з’ясувалося, що ноги молодшого Чобітка більше ходити не будуть, старший, розсердившись, мало не огрів кобилу обухом. Але вчасно схаменувся, та й синок заступився за годувальницю. А як не заступитися, якщо брикнула Рижуха без поганого наміру, просто грому злякалася...

Ось і виходило, що, коли кобила не винна, винуватим, як казала матінка, міг бути тільки дід Гордій. Одначе згинув він рівнесенько за чотири роки до народження онука, і Ілля не розумів, навіщо Богу треба було стільки чекати з покаранням.

Так що як не крути, а виходило, що винен він сам. А що робити, якщо винен? Звісно, просити пробачення. Ось Ілля і просив. Ночами, коли всі спали, він тихенько молився перед образком Спасителя, який осявав трепетний вогник скіпки, вкладеної у світець – таку собі розщеплену паличку на тринозі.

Молитва його була простою: «Господи, помилуй!»