Просмотров — 330

26-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

Не той пропав, хто в біду попав, а той пропав,
хто духом пав.

МІСТО МАЙСТРІВ

Частина 1

26 Majstri

Виїхавши за околицю, Ілля спрямував коня у славне місто Муром. І хоча Муром був недалечко, Бурушка витратив на дорогу цілих тридцять три скоки. Зате щоразу там, де вдаряло його праве переднє копито, із землі починали бити чудотворні джерела, котрі й до сьогодні зцілюють чесний народ.

А щоб досхочу напоїти святою водицею любих йому карачаровців, богатирський кінь спеціально потоптався навколо Троїцької церкви, і там відкрилося рівно стільки цілющих джерелець, скільки в Карачарові людей було разом із бабою Ликіною, звісно, яка, випивши водички, враз лицем побілішала й душею подобрішала...

* * *

Славний град розкинувся на крутому й горбистому лівому березі Оки.

Краєвид був надзвичайно красивим, адже не даремно кажуть: «Хто не бачив Мурома з Оки, той не бачив справжньої краси». До речі, розташування міста було ще й дуже зручним, тому що з височини видно все, що відбувається навкруги. І якщо до міста наближався озброєний ворожий загін, дзвонар із високої дзвіниці бив на сполох, тобто рівномірно розгойдував важкий язик найбільшого дзвону, скликаючи народ під рушницю. А оскільки рушниць тоді ще не було, народ, почувши набат, хапав усе гостре, важке й гаряче та біг захищати міські стіни, котрі за тих часів називали муром, Одначе місто отримало своє ім’я не від міцних стін, а від міцного народу, що звався «муроми», або «сухі люди», і колись жив у цих місцях. А може, не «сухі», а «сокі», тобто люди з Оки?..

...Коли ж вороги все ж проламували дубові ворота, городяни бігли до Кремля, але не скаржитися, як зараз, а для перепочинку перед вирішальним боєм, тому що кремлем тоді називали укромлене, або кромне, місце, а кажучи простіше – надійно укритий притулок.

* * *

Минувши захисний міський вал-греблю, Ілля під’їхав до перших, зовнішніх, воріт у частоколі-острозі, що оточував бідняцький посад, або передгірську частину Мурома. Сплативши за це полушку, чи то пак половину білячого вушка, Ілля відразу потрапив до людського виру. Узагалі-то, п’ять мужиків на одній вулиці навряд чи можна назвати виром, але якщо взяти до уваги, що в Карачарові і двом у полі тісно, то подив нашого героя можна легко зрозуміти.



Добавить комментарий