- Просмотров — 60
27-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА
КОРОВА
Частина 1
Відразу стільки городян Іллі раніше зустрічати не доводилося, тому свіжим оком він відразу помітив, що одні виглядають заклопотано, а інші трохи похмуро, наче їхні обличчя прикриті віконницями. І не дивно, адже міське життя стократ тяжче, ніж сільське. Узяти хоча б житло, одяг і харч. Сільські через це сильно не переймаються: їжа проста, одяг нехитрий, житло як у всіх, хіба хтось зуміє на дах більше соломи кинути.
Інша справа – міські! Тут у кожного своя мірка. Скажімо, у тебе зруб з одною лавкою, а в мене – зруб з перерубком, чи то пак п’ятистінок, та три ліжка-одрини, та сіни високі – гуляй не хочу! Ти живеш у посаді біля річки, а я в дитинці – у самому центрі, та на горі, та за стінами високими! Твоя дружина в полотняній душогрійці ходить, і ручки в неї у надсадинах, а моя в парчевій опанчі гуляє, і на пальчику в ній каблучка яхонтова, а на шиї намисто з біл-горючого каменю!
І хоча від посада до дитинця сто кроків пішки, а пройти їх часом життя не вистачає! Але й той, хто грошима розжився й до вишгорода добрався, звикнувши, знову починає зубами скреготати. Тому що й у центрі можна жити з краю, а можна – у самій серединці, біля терема княжого!
Але, незважаючи на це, серед затьмарених турботами облич усе ж траплялися ясні й веселі. Як правило, вони належали нетямущій дітворі та простацьким мужикам і бабам, котрі не рвали душу в пошуках неабиякого статку, а задовольнялися тим, що Бог дав.
* * *
Незабаром Ілля помітив, що його теж розглядають. Однак привертав він цікаві погляди не так міцною статтю, як тим, що одягнений був не по чину. Адже шолом, кольчуга й чоботи лежали у нього в торбі, і перед городянами Ілля постав у полотняній сорочці, простих штанях і солом’яних постолах. І тут не було б нічого дивного, коли б не сидів лапотник на бойовому коні, мечем підперезаний. Така невідповідність відразу навертала городян до думки, що перед ними хитрий розбійник, котрий примудрився пограбувати княжого дружинника під час сну і, значить, треба швиденько повідомити куди належить, за винагороду, зрозуміло...
