Просмотров — 424

27-3 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

КОРОВА

Частина 3

Ілля відкрив було рота, щоб винести вирок, як раптом згадав повчання старця: «Спочатку думай, потім роби!»

«Господи, благослови!» – одними губами прошепотів він і раптом зробив таке, чого й сам не очікував.

Вихопивши меч, він мовив грізним голосом:

– Немає в мене часу розбиратися, хто правий, а хто винуватий. Тож учиню по справедливості: пів корови – одному, пів корови – іншому.

Із цими словами він заніс меч і прицілився акурат проміж коров’ячих рогів.

– Отямся, нелюд! – несподівано закричав чорний. – Я – злодій! Тільки не рубай, нехай цілу забирає.

– У-у-у! – люто загула юрба.

– Так би й давно! – весело цикнув зубом рудий, поплескуючи корову по білому боку. – А то сироту кожен образити норовить. Якби не заступник, залишився б я без Світлянки... Ну, пішли, продавати тебе будемо. А цьому всипте, як слід, щоб наперед не кортіло на чуже рот роззявляти.

Сирота вирвав із рук переможеного ворога лозину і з розмаху хльоснув корову по худому заду. Та ображено замукала і зробила крок уперед. Натовп розступився, а рудий швидко погнав свою Світлянку вгору по вулиці.

* * *

Перша частина вистави закінчилася, і тепер  усі чекали на другу. Не відкладаючи покарання в довгий ящик, розпалений народ почав підступати до чорнявого, аби як слід провчити цю жахливу пику. І тут сталося несподіване.

– Стій, злодюго! – закричав Ілля рудому услід так, що сирота аж присів з переляку. – Поверни корову господареві!

– У-у-у! – загула юрба, нічого не розуміючи.

– Та невже той, хто корівку з дитинчати вигодував, дозволить розрубати її навпіл?! – пояснив Чобіток народу. – Ось справжній господар і визнав себе злодієм, щоб життя Білянки врятувати.

– У-у-у! – зрадів натовп, схвалюючи воістину соломонову мудрість приїжджого молодця.

– ...тільки-не-бийте!... мене-біс-поплутав! – заверещав рудий, драпаючи з такою швидкістю, що ніхто за ним навіть не погнався.

І тільки чорний нічого не сказав. По його погризених віспою щоках, гублячись у густій бороді, текли сльози, роблячи мерзенну пику доброю й солодкою, немов медовий пряник.