Просмотров — 614

30-3 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ПЕРША БИТВА

Частина 3

– Чому зажурився, когуте? Невже моїх орлів злякався? Так вони ж не кусаються, правда, клюють – будь здоров! – розреготався Нагай, насолоджуючись справленим враженням. – Не полохайся, у нас усе по-чесному. Будеш битися не з усіма разом, а один на один... проте з кожним!

– Як же по-чесному, коли ось їх у тебе скільки!

– А тебе ж перший і приб’є, чого переживати?

– У-у-у! – загули роззяви, чи то на осуд такої підступності, чи то в передчутті кривавої забави.

– Нагаю, так у них ножі, а я з голими кулаками.

– Ножі! Де ножі? А-а-а, це... Та хіба ж це ножі? Так, одна назва! Хочеш, і ти свій дістань.

Ілля подумав, що грибним ножичком у палець завдовжки він тільки розсмішить народ, тому сердито сказав:

– Немає в мене ножа!

– Ну ти, хлопче, даєш... Зараз такі часи, що й до лазні без жала не сунешся. Але ти, певно, до лазні не ходиш, замазура!

Ілля зціпив зуби і змусив серце битися рівно. Він розумів, що Нагай хоче вивести його з себе, і це радувало: значить, не так уже цей бандит упевнений у своїх силах. Муромець глянув на Івана, немов питаючи, як бути.

– Бийся! – швидко прошепотів той. – Інакше не минути лиха. А там що-небудь та й вигадаємо...

Робити нічого: Ілля поклав руку на груди, туди, де сорочку відкопилював двофунтовий хрест, подарований старцем, і рішуче ступив уперед.

* * *

Назустріч йому відразу рушив найбільш грізний головоріз із нагаївської банди. Муромець був високим, але цей був на голову вищим. Муромець був широким, але цей був на чверть аршина ширшим. Однак, незважаючи на свої загрозливі розміри, рухався вікінг стрімко, а ступав м’яко, як кішка, яка чує здобич.

Під гострим поглядом супротивника Іллі захотілося опустити очі, і тут йому здалося, що хтось прошепотів: «Не опускай!». Богатир підняв очі на скандинава. Мабуть, той прочитав у них щось таке, що змусило його на мить припинити смертельний танок. І цього було достатньо: Ілля блискавично викинув десницю й обрушив пудовий кулак на груди ворога, закуті в метал. Почувся дзвін кілець і пластинок юшману, що розлетілися на всі боки, а вікінг захрипів, як стриножений на повному скаку жеребець, і відлетів назад, збивши з ніг відразу чотирьох бійців Нагая. І хоча той нічого не сказав, вікінги, котрі залишилися на ногах, як за командою оголили скрамасакси і, вихопивши з-за халяв гострі зачобітники, кинулися на беззбройного кривдника.