Просмотров — 314

30-4 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ПЕРША БИТВА

Частина 4

Туго довелося б синові ратая, якби за мить до неминучої смерті він не почув, як Іван закричав: «Тримай!». У повітрі щось блиснуло, і Муромець побачив булатний меч, кинутий міткою рукою. Спіймавши його за держак, Ілля крутнувся навколо себе й навідмаш рубонув по живій стіні...

Ухнули мужики, заверещали баби, та їхні крики потонули у скреготінні понівеченого металу, а вікінги, навіть не встигнувши застогнати, звалилися на землю, що миттєво обагрилася кров’ю. І хоча в Нагая залишалося ще чимало головорізів, бій було закінчено, бо варязьким орлам зовсім не хотілося потрапити під залізний дзьоб слов’янського когута...

* * *

Через метушню, яка розпочалася відразу по цьому, ніхто не помітив, куди подівся Нагай та його підручні. Не до того було! Торговий люд радісним гулом вітав свого спасителя. Було ясно, після такої ганьби вимагач більше не повернеться, а якщо й повернеться, то пошкодує, бо всі на власні очі побачили, що балачки про його непереможність – усього лише балачки. А щодо ножів, так у мужиків із м’ясного ряду ножі не гірші, а крім того й сокири є!

– Не такий страшний чорт, як його малюють!

– Тепер, браття, заживемо!

– Аби ще митарям хвоста прищемити, щоб собі до кишені не тягли...

– І прищемимо! Якщо Муромець сам-один зумів бандюг провчити, так невже ж ми гуртом не впораємося?

– Один грабує, інший митарить, а разом друзі – не розлий вода!

– Кого правда не обходить, того ломака відходить!

– Не хочеш кулаків – харчуйся, вовче, зі своїх боків!

– Дамо харцизякам наминачки, щоб пішли вони ускачки!

– Віддячимо котюзі за вкрадено сало!

Раптом до мужицького хору додався сердитий голос баби:

– Серце у вас орлине, та сміливість гороб’яча! Чого ж ви раніше травою стелилися?

Це питання відразу змусило всіх замовкнути. Мужики зітхали, кректали, шарпали бороди, чухалися й покашлювали в кулаки, явно не знаючи, що відповісти.

– Так воно того... боязно було... Башка ж одна... хоча вухів навіщось двоє... – нарешті прошамкав невеликий мужичок із розчепіреними вухами.

Його слова викликали такий дружний сміх, що в ньому відразу потонули всі негаразди й непорозуміння. А найголосніше заливалася баба, котра й задала хитромудре питання. Навіть Муромець не витримав і посміхнувся у вуса, не забувши перед цим подякувати Богові за чудесний порятунок від Нагая та його головорізів.