Просмотров — 706

32-3 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

Не той пропав, хто в біду попав, а той пропав,
хто духом пав.

НІЧ У ЛІСІ

Частина 3

32 U lIsI


Іван підняв із землі дорожній мішок, розв’язав шнур і, посміхаючись, промовив:

– Ну, торбо, покажи, чим багата, дай їсти й пити, та не скупися! Бо хто добре харчується – той здоров’ям хизується!

Потім він засунув руку всередину й дістав:

Житню буханку,
молока склянку,
огірок зелений
і грибок сушений,
бринзи добрий шмат,
щавлевий салат,
золотий медок,
що продав дідок,
пшона на кашу –
улюбленицю нашу,
сіль у білій чашці,
сік суничний в пляшці,
траву-м’яту,
на чай узяту,
пузатий пряник,
на прізвисько вівсяник,
пиріжок –
подорожнім дружок
і, як годиться,
джерельної водиці!

Ілля дивився й дивувався, як у худий заплічний мішок вмістилося таке багатство? Немов прочитавши його думки, Іван ляснув себе по лобі й дістав із торби два величезних червонобоких яблука:

– Пригощайся, бо без їжі і віл не потягне! Коли хліб – тоді й розум!

– О-го-го! – погодився Бурушка, за що відразу отримав житній окраєць, щедро приправлений сіллю.

* * *

Коли поїли й попили, Іван зібрав у долоню зі скатерки хлібні крихти, зсипав їх до рота й задумливо промовив:

– Що комар – то сила: де сяде, там і п’є! Ну нічого, зараз ми комарів димом нагодуємо.

Тямущий мужичок кинув до багаття гілку ялинки, від чого галявину заповнив їдкий дим, аж в очах защипало, зате комарі з нестямним писком кинулися шукати легшу здобич.

Ілля дивився вгору й не міг надивитися. Здавалося, зоряне небо теж дивиться на них тисячею тисяч очей, І в цьому погляді не було нічого загрозливого: навпаки, він пестив і заспокоював подорожніх, як люблячий батько своїх дітей...



Добавить комментарий