Просмотров — 224

36-3 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ОЛАВ ГАРНОВОЛОСИЙ

Частина 3

Художник Олександр Продан

– І куди ти нас везти зібрався? – прошипів Соловей.

– До стольного граду Києва, – не звертаючи увагу на зміїне шипіння, спокійно відповів Ілля. – Хочу князя твоїм свистом розважити.

– А може, домовимося? Ти мене відпусти, а їх забирай. Я тобі золота дам, що в землі заховане, – за життя не витратиш!

– А як же ми, Соловейко?! – скрикнула Євлампія. – Хоч би діток пожалів, нелюде!

– Мовчи, дурепо! Набридло твоє кудкудакання слухати! А дітки й без мене проживуть, якщо їм князь шиї не скрутить...

– А-а-а! – заголосила Євлампія, заливаючись сльозами.

– А-а-а! – підхопив молодший Соколик, до якого відразу приєдналися інші брати, і навіть старший Сич підозріло зашморгав носом.

– А ну, тихо! Нікуди я вашого батька не відпущу: із нами поїде. А золото нехай у землі лежить, там йому місце! Тільки його із землі вийми – земля відразу кров’ю вмиється, – сказав, як припечатав, Ілля і, вийнявши з торби житній окраєць, додав: – Ось воно, золото справжнє. Мені батечко завжди казав: краще хліб із водою, ніж пиріг із бідою...

* * *

Закінчивши збори, Муромець уже поставив ногу в стремено, як раптом почув далекий голос, що звучав глухо, немов із дна дубової бочки. Богатир пішов на нього й незабаром виявив яму, прикриту ґратами з березових стовбурів і закидану зверху гілками. У ямі сидів юнак, закутий у кайдани. Вигляд у нього був жахливий. Крізь діри в одязі виглядали сліди побоїв, проте погляд сяяв відчайдушною рішучістю.

Ілля легко вирвав із землі дерев’яну решітку й витягнув бранця назовні.

– Ти хто? – запитав він.

– Олав Гарфагр, що означає Гарноволосий.

Ілля мало не розсміявся, та глянувши на Олава, зрозумів, що той не жартує. Біляві пасма, неабияк прибиті пилом, плавно стікали на його широкі плечі, і після хорошої лазні Гарноволосий, без сумніву, міг перетворитися на справжнього красеня. Щоб не втрачати час, богатир не став шукати молот, а піднатужившись, розірвав залізні кайдани.

– Оце так! – тільки і зміг вимовити Олав.

– А за що тебе до ями посадили?

– Це довга історія.

– Гаразд, дорогою розкажеш.

– А куди ми їдемо?

– До Києва.

– Правда?

– А нащо мені брехати? Хочу відвезти Солов’я на княжий суд.