Просмотров — 304

37-3 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ПОМСТА

Частина 3

Древляни миттю зібрали від двора по три голуби та по три горобці й послали до Ольги з поклоном.

Княгиня дотримала слова й наступного дня пішла. Тільки перед цим вона роздала птахів своїм воїнам, аби ті прив’язали до лапки кожної пташки тліючий трут, і, коли стало смеркати, наказала випустити голубів і горобців. Збожеволілі від страху птахи заметушилися в небі, а потім полетіли до своїх гнізд: голуби до голубників, а горобці під стріхи, і не було двору, де б не горіло, і не можна було гасити, бо відразу загорілися всі двори. І побігли люди з міста, а воїни Ольги хапали їх...

* * *

Помстившись так жорстоко за смерть Ігоря, Ольга виявила справжнє милосердя до полонених. І перше, що вона зробила, – взяла на виховання дітей свого заклятого ворога князя Мала, котрий загинув під час пожежі: доньку Малушу й сина Добриню. А за десять років Малуша разом із княгинею прийняла хрещення в Царгороді. Минуло ще два роки, і Малуша вийшла заміж за Святослава Ігоревича, подарувавши Ользі онука – майбутнього великого князя Володимира.

А коли настав 969 рік, невгамовне горе охопило киян. Померла велика княгиня, засяявши, як місяць уночі, як світла ранішня зоряниця...

* * *

Ставши на князювання, Святослав показав себе вправним дружинником. Він зібрав багато воїнів хоробрих і швидким був, немов барс-пардус, і багато воював. Як пише древній літописець, у походи він не брав ані возів, ані казанів, не варив м’яса, але, тонко нарізавши конину або звірину, смажив на вугіллі. Не мав він і намету, а спав, підклавши під голову сідло, укрите повстяним пітником, і такими ж були всі його воїни. Тому й помер він не в ліжку, а загинув у битві з печенігами, які зробили з його черепа чашу, щоб випити княжої відваги.

Після смерті батька київський стіл зайняв його старший син Ярополк. Щоб утвердити себе повновладним правителем, він убив середнього брата Олега, а молодший, Володимир, утік за море до варягів.

* * *

У Швеції Володимир познайомився із Тровуром Гарфагром, Гарноволосим, котрий командував великим загоном вікінгів. Оскільки його біляві воїни не сіяли й не орали, Тровур заробляв тим, що наймався на службу до європейських правителів. Нині ж він бідував, оскільки в Європі запанував короткочасний мир і найманців ніхто не потребував. Тому зустріч із Володимиром Святославовичем виявилася дуже доречною.

Володимир обіцяв щедро заплатити, якщо Тровур допоможе захопити Київський престол, і Гарноволосий відразу погодився. Витівка могла провалитися, якби не допомога боярина й воєводи Ярополка Іони Блуда, котрого вдалося підкупити. Він порадив своєму панові втекти з оточеного Києва. Ярополк заховався в маленькому містечку Родня при впадінні Росі до Дніпра, і тут Іона умовив його примиритися з молодшим братом. У Києві ж Блуд увів свого князя до палацу й замкнув за ним двері, щоб туди не могла проникнути його дружина. Та не встигли двері зачинитися, як Ярополк був убитий двома варягами, що зачаїлися всередині.

Змінивши брата на престолі, Володимир три дні обсипав Блуда подарунками, а на четвертий день стратив його, сказавши:

– Я виконав обіцянку, а тепер караю зрадника й убивцю государя свого.
До речі, так зазвичай закінчувалися всі зради й того часу, і в наші дні....