Просмотров — 342

38-2 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

Не той пропав, хто в біду попав, а той пропав,
хто духом пав.

ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ

Частина 2

Художник Олександр Продан

 38 taemne

Олав любив читати. В історичних «Ізборниках» і святих «Житіях», які іноки називали річками, що наповнюють всесвіт, він знаходив насолоду та втіху. А все тому, що завжди діяв за порадою свого вчителя ігумена Іоанна: «Коли береш книжку, не намагайся поквапливо дочитати до другого розділу, а спочатку зрозумій, про що говорять словеса першого».

Отроком Олав і сам пробував писати – і не чужими словами, як переписувачі-скриптори, а своїми власними. Його чуттєві рядки, виведені не кульковою ручкою, а важким знаряддям – писалом, були несхожі на розмірену оповідь літописців. Тому, цілком можливо, Гарноволосий став засновником особливого жанру, який ми зараз називаємо думами. Ось, наприклад, як він описав початок походу Добрині Микитовича на печенігів:

Сів Добриня на добра-коня,
І поїхав він на бусурмана-ворога:
День їде, потім другий,
Потім третій, потім четвертий,
потім п’ятий, а потому шостий.
На сьомий день притомився кінь,
На восьмий день зашкутильгав кінь,
На дев’ятий день упав кінь...

...Словом, два місяці їхав Добриня, і Олав жодного дня не пропустив. Вийшло не дуже добре, однак, щоб не засмутити юного поета, князь похвалив працю, а найдобріший Добриня навіть подарував йому пасмо волосся з гриви того самого полеглого коня.

* * *

Коли Олав із незграбного отрока перетворився на статного і красивого юнака, воєвода Добриня Микитович поставив його верховодити крихітним загоном вікінгів, котрий незабаром виріс до півтори сотень мечів. Іще за рік Гарноволосому довелося взяти участь у поході на половців. Загалом похід був вдалим, але загін Олава в одному з боїв потрапив у кільце і був ущент розбитий. А юного верховоду врятувало вміння прокладати собі дорогу списом та вірний кінь, котрий не злякався свисту стріл і вереску половецьких нагайок.

– Дурень, – сказав йому після бою Еймунд Офантл, із яким вони вчилися ратній справі. – Я своїми вікінгами з пагорба командував і жодної подряпини не отримав. А тобі нову кольчугу купувати доведеться. Так воювати – грошей не напасешся...

– Чи добре на війні про гроші думати? – заперечив Олав.

– А про що намдумати, коли ми найманці? Мир гине, а рать годується. Зате дивися, який я меч із поля виніс: за нього золота за вагою дадуть і ще доважать.



Добавить комментарий