Просмотров — 517

44-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ДЕСЯТИНА НА ДОБРУ СПРАВУ

Частина 1

 

Із цієї хвилини в Києві закипіла робота. Князь написав наказ про ратний стан, із чого випливало, що населення чоловічої статі від п’ятнадцяти до сорока років переходило в підпорядкування воєводі. Наказ оголосили кликуни, і незабаром до князівського палацу потягнулися бородаті дядьки й безвусі отроки.

Києву не вперше загрожувала небезпека, тому люди знали, навіщо їх звуть, і йшли не з порожніми руками. За поясами у багатьох стирчали сокири, а деякі до того ж були озброєні пилками, молотками й лопатами.

* * *

Добриня Микитович розбив народ на артілі – робочі дружини з круговою порукою. Одних артільщиків він послав зміцнювати стіни, інших відправив до лісу рубати волоки – довгі палиці-кокорки, що слугували голоблями й полозами для витягання колод із лісу. Третіх – робити з колод гострі кілки-рожни, які вкопувалися в землю перед захисним валом у похилому положенні, аби зупинити кінноту супротивника, адже, як кажуть, проти рожна не попреш!

Четвертих – добувати й варити смолу, щоб лити гарячий вар на голови кочівників, охолоджуючи їх запал. Знайшлася робота і для п’ятих, і для шостих, та й сьомі без діла не залишилися...

* * *

А що ж із бранцями, запитаєте ви? Щоб відповісти на це питання, доведеться трохи забігти наперед, тому що під час підготовки до облоги ніколи було ними займатися. Усіх розбійників, окрім Євлампії та дрібноти, закували в кайдани й посадили до острогу. А вже потім, коли небезпека минула, боярський суд послав їх рити судноплавні канали між річками, а поки канали будувалися, тягати кораблі посуху. Та ще робітка! А нічого було розбишакувати!..

Так, мало не забули: Нагая і Сича перед цим добряче відшмагали на конюшні, тут уже Прасол відвів душу!

Євлампію ж відправили до жіночого монастиря, де незабаром зі злісної отаманші вона перетворилася на скромну послушницю, котра нагадувала вдачею ту чудову дівчину, якою вона була двадцять років тому.

Євлампія багато молилася за свого чоловіка, котрий не розкаявся у гріхах, у надії, що Господь полегшить його вічні муки. А ще вона молилася, не повірите, за Іллю Муромця, колишнього лютого ворога, який виявився кращим другом, бо витягнув зі згубного болота її діточок. Їх князь віддав до книжкового навчання. Щоправда, спочатку Пугачеві, Беркуту та Соколику довелося вдосталь березової каші наковтатися. Не дарма ж кажуть: батіг не мука, а наперед наука! Тому не минуло й півроку, як брати стали першими учнями. Позначилася, певно, розбійницька кмітливість!

Але, швидше за все, розуму їм додали церковні дбання Євлампії, оскільки молитва матері дитя із дна морського підняти може...