Просмотров — 257

47-3 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

БУЛАВА ІЛЛІ МУРОМЦЯ

Частина 3

Художник Олександр Продан

 Такого повороту охорона не очікувала. Усі вони були досвідченими воїнами й бачили багато чого, а ось свого повелителя, що валявся на підлозі з розколотим черепом, їм бачити не доводилося.

Отямившись, печеніги кинулися на Іллю. Але секундне збентеження стало для них фатальним: у богатиря в руках була вже не мідна миска, а вірний булатний меч.

За мить усе було скінчено. Богатир вийшов зі ставки і свиснув. У відповідь він почув тупіт копит: це розумник Бурушка поспішав на допомогу.

* * *

Осідлавши коня, Ілля порубав мечем ставку. І зробив він це не зі злоби, а щоб подати знак князю й воєводі. Ті відразу все зрозуміли. Ворота відчинилися, і з них вилетіли князівські гридні, очолювані Добринею та Альошею. Слідом летіли вікінги Олава Гарноволосого. А за ними біг простий люд із сокирами. Сокир же було стільки, що й Микитці-Звіздарю не злічити!

Швидко проламавши дірку в частоколі, воїни кинулися до ворожого табору, де відразу розпочалася плутанина

Кочівники чекали команд, але той, хто повинен був їх віддавати, з відомих причин не міг цього зробити. Тому, помітивши наближення князівської дружини, одні мірзи стали кричати своїм одноплемінникам, щоб ті бігли вперед, інші наказували вишикуватися клином, треті – розсипатися ланцюгом, четверті – бігти ліворуч, п’яті – праворуч! Через це виникло таке сум’яття, що будь-яка нова команда ще більше заплутувала кочевників. Один лише досвідчений Тосук-кан розпорядився своїми монголами правильно. Ледве побачивши богатиря, який нещодавно був зв’язаним, а тепер вільно та ще з мечем виходив із царського шатра, він заверещав, ніби підстрелений заєць: «Ай-ай! Усе кидай і відступай!»

* * *

Незважаючи на це, обезголовлене кочове військо все ще становило велику небезпеку. Воно хвилювалося, як море під час шторму, а розбурхане море може потопити будь-який корабель. Тому треба було спрямувати цю могутню стихію геть від міських стін.

Тільки як, коли на кожного княжого бійця і трудягу-ополченця доводилося не менше сорока кочівників? Однак, кияни діяли злагоджено. Під керівництвом досвідченого Добрині вони так хвацько трощили переляканих степовиків, що незабаром співвідношення сил змінилося на тридцять до одного, правда, поки не на нашу користь.

* * *

Важче за всіх було Іллі. Він знаходився в самій гущавині, тому вороги оточили його з усіх боків. І знов виручив Бурушка. Раз у раз підкидаючи задні копита, він наносив такі страшні удари, що легко проламував щити й обладунки. Так що Муромцю залишилося всього три сторони, звідки могла наскочити смерть. Нелегко доводилося богатирю, але він вправно відбивався, і незабаром Бурушка стояв уже не на землі, а на тілах переможених бусурман.

Минуло п’ять хвилин, потім десять, потім іще п’ять. Ряди кочівників, які оточували богатиря, ріділи. Воїни, котрі залишилися живими, вже не сподівалися перемогти Муромця умінням, а чекали, доки він виб’ється із сил, що, втім, давно мало статися.