Просмотров — 313

53-2 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СИЛА НЕБЕСНА

ДРУЗІ ЗНАХОДЯТЬ ДРУЗІВ

Частина 2

 

Оце була зустріч! Якби вона відбулася в міському парку, усі просто кивнули б один одному й розійшлися в різні боки. Але тут, у Башмачці, щастю не було краю. Коли перша радість вщухла, міські засипали Іллю з Вірою питаннями.

– А де пляж? – хором запитали Жорик і Капа.

– Як поживають Никифор Іванович і бабуся Валя? – запитав тато Жорика, Полікарп Миколайович. – До речі, батьки передають вам привіт.

(Привітом виявилися два пакети з цукерками!)

– А місцеві у футбол грають? – поцікавився Сем’якін.

– Танці будуть? – запитала красуня Катя.

– Цікаво, вечірня служба о четвертій чи пізніше? – спитав Капин тато, розглядаючи церковні куполи, що даленіли за деревами.

– А як тут у них із водогоном? – запитав сантехнік Єремушкин, брязкаючи сумкою з інструментами.

І тільки пенсіонер Кішкіс із бабусею Бабарикіною нічого не запитали. Про Башмачку вони знали все що треба, бо років зі сто тому приїжджали сюди до піонерського табору «Зірочка».

Тільки тоді пенсіонера державного значення називали Владиком, а вередливу бабусю – Зінулею...

* * *

Зрештою питання скінчились, і всі вирушили до річки. Ілля відразу запропонував іти не на пляж, де у вихідні багато народу, а до містка, куди ніхто не ходить.

– Логічно, – сказав Капин тато. – Хоча, коли ми прийдемо таким натовпом, народу буде не менше. Один Бузько бризок підніме, як ціла рота.

– Рота? – стрепенулася замислена Катя. – А що, тут є військові?!

– Еге ж, гусари! – підтвердив Єремушкин.

– Які гусари? – стрепенулася дівчина.

– Які гусей пасуть!

– Цур вам із вашими жартами, – ображено відкопилила губу Катя і, щоб припинити безглузду розмову, прокричала братові голосом суворої вчительки: – Сем’якін, негайно викинь цю гидоту! Вона ж іржава!

* * *

Спочатку Ілля ніяк не міг второпати, звідки в Башмачці з’явилася мало не половина їхнього двору. Дорогою ж з’ясувалося, що Полікарп Миколайович просто хотів показати Жорику справжню чисту річку. Аби Жорику було веселіше, вони запросили із собою Капу. Капа взяла тата – і закрутилося! Як завжди до автобуса «Мерседес» напхалося стільки народу, що водій дядько Костя ледве помістився. І лише тому, що їхали всього на два дні й речей було мало. А коли сантехніка Єремушкина змусили викинути шматок тридюймової труби, стало навіть досить просторо.

Діставшись до місця, Полікарп Миколайович запитав:

– Що робимо спочатку: купаємося чи шукаємо ночівлю?

Після загальнонародного голосування з’ясувалося, що за «ночівлю» були тільки Полікарп Миколайович і Бузько, а за річку всі інші, включно з Бузьком, окрім сантехніка Єремушкина, який про всяк випадок утримався.

Залишивши біля машини дядька Костю, який заявив, що поки він не змінить сальник, нікуди не піде, відпочиваючі бадьоро рушили курною стежкою, що вела до води. Щоправда, Толик Гусєв, на прізвисько Гусак, не крокував, а жваво пострибав уперед, хоча обіцяв вести себе тихо. Його, власне, для цього й узяли, аби він поводився тихо, адже за два дні до поїздки він улаштував у дворі такий гамір, що приїхали відразу пожежники, «швидка допомога» й міліція.