Просмотров — 237

14-2 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ

Не гляди високо: запорошиш око!
Народна мудрість
 

ЕЛЕКТРИЧНА ДУГА
                                
Частина 2

14 El duga
 

Саме відтоді Француз перестав вірити американським посмішкам, бо насправді все виявилося брехнею. Фізики в них було як кіт наплакав, зате всіляких нісенітниць на зразок історії комуністичної партії та основ електрозварювання – хоч греблю гати.

Хоча нісенітницею це можна було назвати з великим натягом. Особливо історію КПРС. На першому ж у своєму житті інститутському іспиті майже золотий медаліст Зайцев прихитрився вхопити двійку з цього предмета. І не тому, що дурень, а тому, що не вчив, понадіявшись, що йому вистачить плакатів, якими тоді були обвішані всі вулиці, утім, як і зараз. Тільки тексти були іншими. Замість панібратського «Не дай собі засохнути!» на стовпах висіли безособові заклики «Уперед, до перемоги комунізму!».

Але плакати не допомогли. Викладач виявився в’їдливим, до того ж таким старим, що, напевно, вивчив усю історію КПРС на власній шкурі. Допоміг Семенович. Він заметушився, тож удруге Француз склав на п’ятірку й навіть стипендію зберіг.

* * *

Зі зварюванням було гірше. Вілен прихитрився глянути на електричну дугу без захисної маски, і потім цілий тиждень у нього сльозились очі.

– Іще легко відбувся, – втішав його досвідчений Юрко Кононенко, на прізвисько Кон, який із першого курсу загримів до армії й тепер проходив ту саму науку вдруге. – Міг би взагалі осліпнути на фіг.

Ні, не сподобалося Вілену зварювання, а після того, як у факультетській стінгазеті він прочитав віршики їхнього однокурсника Віктора Краснова, незлюбив цю справу на все життя.

А віршики насправді були зварені невміло й геть розпадалися. Одна назва чого була варта – «Чудо зварювання!». На цьому б навіть пізній Маяковський перечепився, але Краснова понесло далі...

Я майстер сьогодні,
і це так чудово!
Вогонь таємниць
осягає рука!
Шмагає,
неначе язик дракона,
найсліпучіша дуга!
Тремтить і плюється –
шаліє, напевно,
таїть найпідступніший
стрибок.
Та  я посміхаюсь –
нехай повертиться,
тим кращим буде
мій перший шов!
А скінчивши,
сказати не смію,
що все вдалося…
Тож буду співать
про те, як приборкав
пекельного змія,
І до того ж навчився
власноруч працювать!

В останньому рядку Краснов зовсім забрехався. Що-що, а працювати він не умів, і все в нього падало з рук на ноги. Хоча його можна було зрозуміти. У житті Витько був до непристойності нерішучим, до того ж червонів, коли говорив із незнайомими людьми, особливо з дівчатами.

Зате у віршах цього було практично не помітно...



 

Добавить комментарий