Просмотров — 439

18-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ

ДЖАЙПУР
                                
Частина 1

 

Років зо два з половиною Вілен Мартинович прожив сяк-так, тобто без особливих спадів. Бо нижче за сторожа, як йому тоді здавалося, падати було нікуди.

Якось біля пивної бочки, куди він пристрастився ходити, щоб гасити піною поганий настрій і базікати з такими ж невдахами, його голосно гукнули. Зайцев озирнувся й побачив Юрка Кононенка. Колишній університетський приятель заклично махав рукою з вікна шикарної іноземної тачки, яку відразу оточили зацікавлені перехожі, бо в ті часи шикарні іноземні тачки ще були дивовижею.

– Тобі куди? – замість привітання спитав Кон.

– Та мені ніби нікуди не треба, – намагаючись дихати набік, мовив Зайцев.

– Треба, Французе, треба! І не куди, а звідки.

– Не зрозумів.

– А що тут розуміти? Валити тобі треба звідси, і чим швидше – тим краще. Ти на себе давно в дзеркало дивився?

– Коли голився.

– А голився коли?

– Днів зо три тому.

– А на твоїй історичній батьківщині чоловіки голяться двічі на день. Уранці – аби догодити начальству, а на ніч – аби не подряпати кохану жінку... Коротше кажучи, сідай, покатаємося. Розмова є.

* * *

Їхали довго, але розмова все не починалася. Юрко, точніше, Юрій Миколайович, розпитував про життя-буття, але якось мляво й не завжди чекаючи відповідей. Віленові навіть здалося, що Кон знає про нього більше, ніж він сам. Вочевидь, дещо розвідав.

– До речі, знаєш, що Селезньова поперли? Тепер кафедрою знову Мурлян завідує.

– Невже? – не приховуючи подиву, вигукнув Зайцев. – Так, може, він мене назад візьме?

– Звісно, візьме. Ти ж мужик тямущий. Тільки не раджу.

– Це чому?

– По качану! Ти газети давно читав?

На це запитання Вілен не відповів. А що відповідати, якщо він уже рік як на газетах рибу різав, та й то, коли попадався газетний обривок, і гроші на рибу заводилися.

– Союз розвалився. А з ним і найкраща у світі радянська економіка. Щоправда, у цю «найкращу в світі» ніхто всерйоз не вірив.

– І ти?

– Саме я вірив. Адже у всесвіті багато світів. Так чому б радянській економіці не бути найкращою в якомусь із них? – сказавши це, Кон зареготав і ляснув Зайцева по лівому коліну: – Коротше кажучи, замовлень нині майже немає, і всі нормальні люди давно з Гірничого чкурнули. Тим паче, що зараз інші висоти на горизонті бовваніють... Усе, приїхали!