- Просмотров — 267
19-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ
РОЗБИТЕ КОРИТО
Частина 1
Робота виявилася не тільки добре оплачуваною, але й вельми цікавою. Вілен, який скучив за вільними електронам, кинувся з місця в кар’єр і відразу винайшов систему сигналізації зі змінними кодами, що задавалися генератором випадкових чисел. Відключити її можна було тільки спеціальним дешифратором і тільки з пульта. Тобто замовникам треба було зосередити зусилля на охороні єдиного об’єкта – пультової, і це значно спрощувало та здешевлювало всю систему безпеки.
Тому від бажаючих придбати «Зайченя» – так Зайцев назвав свій витвір – не було відгону. За рік Вілен узяв у одному приватному банку, який теж охоронявся його «Зайченям», кредит і купив собі двокімнатну квартиру. Після чого, немов із повітря, з’явилася наречена – студентка рідного електротехнічного факультету, якій він намалював диплом.
* * *
Студентку звали Вікою. Незважаючи на юний вік, вона твердо знала, чого хоче від життя. А саме: квартиру з пропискою (вчитися вона приїхала з райцентру), машину, дачу й багато грошей. Діти поки що до цього списку не входили. Чесно кажучи, Вілен Мартинович не зовсім вписувався до її чоловічого ідеалу. Він був, як би це сказати м’якіше, тюхтієм. Але при цьому непогано заробляв і завдяки боксу мав пристойну фігуру, якою не соромно козирнути перед подругами на пляжі.
«Для початку згодиться!» – вирішила Віка й повела Вілена Мартиновича до загсу подавати заяву.
* * *
Через півроку вони розписалися й зіграли весілля, на якому з боку нареченої було багато незнайомих людей, а ось батьків молодої пари представляли тільки Мартин Петрович і Мішелін.
На здивоване питання чоловіка, мовляв, а де твої, адже я особисто запрошення посилав, Віка із прикрістю відмахнулася:
– Та нащо старих смикати?! Зараз літо, вони в городі копаються... Посміхнися, нас знімають!
Із цього Вілен зробив висновок, що своїх провінційних батьків Віка просто соромиться. Ця думка неприємно шпигонула, але він слухняно зобразив посмішку.
* * *
Зате предки Зайцева виявилися на висоті. Позначилася дипломатична закваска. Батько був підкреслено ввічливим і елегантним. А Мішелін після двох келихів шампанського дуже схоже зобразила знамениту французьку співачку Едіт Піаф, виконавши старий хіт «Padam, Padam» мовою оригіналу. Усе було дуже мило, проте в готелі, куди за наполяганням Вікі влаштували батьків, і де вони могли поговорити без сторонніх, Вілен зрозумів, що його вибір не схвалюють.