Просмотров — 127

28-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ

КОЛО ЗІМКНУЛОСЯ
                                
Частина 1

 

...А далі пішло-поїхало! Усе складалося так вдало, немов якась невидима сила допомагала Зайцеву і змітала всі перепони.

Через кілька днів, коли після відпустки він вийшов на роботу й тупо розглядав розмиті контури схеми перетворювача нелінійних імпульсів, до закутка, соромлячись, заглянув старший науковий співробітник Мишко Мальцев і видавив із натужною посмішкою:

– Тут така штука, Вілене Мартиновичу. Завтра у Васька день народження. Я знаю, що ви не любитель... Але я вже всю лабораторію запросив. Може, прийдете?

– А хто такий Васько? Кіт, чи що? – уїдливо мовив Зайцев, бо заздалегідь знав, що нікуди не піде.

– Так синок мій! У нього завтра перший ювілей – десять років падає! Точніше, падає сьогодні, але відзначаємо завтра, у суботу, щоб до понеділка відновитися...

Вілен Мартинович відкрив було рота, щоб раз і назавжди закрити питання, але тут ніби чиясь владна рука здавила серце, і він почув свій голос:

– Добре, прийду. Тільки залиш адресу.

– А я вже написав! – здивований такою легкою перемогою, мовив Мишко й виклав на стіл папірець.

Вілен Мартинович підніс аркушик до очей, і його серце стиснулося вдруге. Це була точна адреса Полікарпа Миколайовича Козирєва, тільки квартира інша.

* * *

Спочатку день народження Зайцеву не сподобався: було занадто багато дітей. Причому сиділи вони неправильно: у кімнаті за великим столом, тому дорослим, яких, до речі, було десь удвічі більше, довелося набитися до кухні, як оселедцям у бочку. Але приблизно через годину муки Вілена були винагороджені. Пролунав дзвінок, і з передпокою долинули збуджені голоси господарів квартири:

– Жорику, оце так молодець! А ми думали, що ти вже не прийдеш! Проходь, проходь! А чому ти з велосипедом?.. Васьків? Але у Васька немає велосипеда!.. Як, подарунок?.. Васько, подивися, що тобі Жорик подарував!

У відповідь пролунав дружний тупіт, і передпокій вибухнув вереском, криками й гуркотом велосипеда, що упав. Але Зайцева це вже не дратувало. Він вибрався з кухні й побачив хлопчика, якому два роки тому оживляв мультик. Він був таким же пухкеньким і тихим – просто не хлопчик, а ідеальний об’єкт для викрадення!

* * *

Відтоді Вілен Мартинович зачастив до цього будинку. Щоб сподобатися Мишковій дружині Олі, він приходив із квітами. Сподобатися Мишку було простіше. Зайцев подарував йому кілька своїх ідей і запропонував разом розробляти одну цікаву тему, про яку він іще нікому не говорив.

Мишко був щасливим! Він любив свою професію, але до Вілена Мартиновича йому було далеко. А тут сам корифей, який уже багато років ні з ким у лабораторії не спілкується, готовий поділитися своїми секретами.

Наївний Мишко! Звідки йому було знати, що він став зовсім не другом Зайцева, а мимовільним помічником у реалізації небезпечного плану, до таємниці якого корифей електроніки, звісно, Мишка не посвятив.

* * *

Незабаром Зайцев уже знав, що Жорик дружить зі своєю ровесницею Капітоліною, а зі старших тягнеться до Іллі Ножкіна й Віри Петрової. Про Ножкіна Мишко розповів дивну історію. Нібито три роки тому цей хлопчик був прикутий до інвалідного візка. А коли знаменитий академік Лютіков зібрався зробити йому операцію, сталося диво, і Ножкін сам устав на ноги. Ну, не зовсім сам, а з Божою допомогою, виправив себе Мишко, на що Зайцев саркастично хмикнув, змусивши оповідача замовкнути. У цю нісенітницю Зайцев не вірив, але Ножкіна відзначив як людину, від якої можна очікувати будь-яких недоречних чудес.

* * *

Іще він дізнався, що коли Жорика хтось ображає, він біжить скаржитися Толику Гусєву, на прізвисько Гусак, який живе в сусідньому дворі, але у футбол приходить грати сюди, де завдяки старанням тата Жорика Полікарпа Миколайовича з’явився футбольний майданчик зі справжніми воротами.

Окрім цього, Вілен Мартинович відзначив персонального пенсіонера Кішкіса, двірничку тітку Маню, сантехніка Єремушкіна і проводирку місцевих пенсіонерок бабусю Бабарикіну як найактивніших представників дворової громадськості. Від таких слід триматися подалі.