Просмотров — 265

36-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ

ГОРА ТА ЯМА
                                
Частина 1

 

Великий Київ, заснований легендарним князем Києм, по праву вважається найстарішим містом слов’ян. Але хоч він і найстаріший, а є в нього ровесник – містечко, побудоване на відстані п’ятнадцяти верст на північ від столиці.

Спочатку це поселення називалося Хоревиця, на честь Хорива – молодшого брата Кия. Щоб не стати легкою здобиччю степових кочівників, вилізла Хоревиця на високу гору. Через це град згодом прозвали Вишгородом, і став він північним щитом Києва.

Гарний був щит! І міцний, і гострозорий! Адже ще за князя Ігоря Рюриковича навколо міста піднялися спостережні вежі, із яких відмінно проглядалися підступи до столиці.

* * *

Вишгород чудово захищав Київ, але й сам був захищений славно! Тому під час половецьких набігів князі з челяддю нерідко відходили до вишгородської фортеці.

Аби полегшити тягар життя під час облоги, княгиня Ольга побудувала на сонячному гірському виступі багатий двір, оточений з трьох сторін темними глинистими ярами-яругами. Це місце в народі відразу прозвали Ольжиною горою. Вона й донині прикрашає місто, незмінно приваблюючи любителів сивої давнини, але ще більше – любителів білого снігу й лижних забав.

За стародавніх часів Вишгород теж приваблював народ, оскільки тут можна було оселитися неподалік від княжого двору, що в Києві зробити було стократ складніше, утім, як і зараз.

Хвилі історії докотили до нас імена найбільш знатних вишгородських бояр. Але якщо раніше ці імена були звичайнісінькими, як Іван Іванович або Семен Семенович, то нині вони звучать ніби таємнича музика. Та ви самі послухайте: Путьша, Талець, Єлович, Ляшко, Мироніг, Ждан, Микула, Чудин, Тудор, Радло...

* * *

Населяв Вишгород і простий люд. В основному населяв привільно – майже в кожного власна садиба. Багато жили! Просторі хати з товстими стінами з дерев’яних плах ставили на стовповому каркасі. А все тому, що простий люд був далеко не простий. Не бояри, зате ковалі, гончарі та склороби, які, коли байдики не б’ють, грошенят завжди добудуть. І не тільки на власну садибу, але й на Дім Господній! Тому Вишгород із давніх-давен славився своїми храмами.

Та й зараз славиться!