- Просмотров — 196
51-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ
Не гляди високо: запорошиш око!
Народна мудрість
ІСПИТ НЕВІСТИ
Частина 1
І чотирьох днів не минуло, як Тиміш із Аксютою занудьгували й додому почали збиратися. Хоча «почали збиратися» – сильно сказано. Адже приїхали вони в чому були й поїхали в тому ж, не беручи до уваги шкіряних равликів, кокошника й горностаєвого каптана з кишенею, куди мішечок із грошима якраз умістився.
Петро, звісно, їх затримував, князь, як годиться, відмовляв, а Фока, почувши про збори, сильно зажурився. Але Тиміш був непохитним: Київ, звісно, град видатний, але Сучий Брід теж не тинди-ринди.
Тим паче що сільське господарство – як дитя мале, без татка й мамки не може. І нехай за господарством бабця Маланка наглядає, тільки вона ж глуха, раптом не доглядить?
А хату ж треба берегти й від лиха стерегти!
Окрім того – людським теплом обігріти,
Оченята-плівки умити,
двері розчинити і свіжість впустити,
стелю підновити, поріг відскоблити,
у старій огорожі дірку залатати,
на даху-голівоньці деревинки підрівняти.
А ще козу подоїти,
муравку підновити,
сад напоїти,
прополоти грядки замість зарядки.
А ще набрати огірків колючих,
за версту пахучих,
і додати цибульки пучок
та горошку стручок,
та кропу ядреного,
і ще чогось зеленого –
назви не знаємо,
а брехати не бажаємо...
Ось і є смачний букет на наш бенкет!
* * *
А як сутеніє – треба
віконниці зачинити,
лучину запалити,
перед сном молитву прочитати
й нову почати,
щоб сірого вовка відігнати.
Нехай вовчик кидається –
за бочок кусається,
але проти Отчих наших вил
вовчик завив, язика прикусив,
вже не кусається,
а тремтить як лист і біжить у ліс.
Бо Отче наш проти ночі –
стусан бісам проміж очі...
* * *
А ніч так мчить –
що не встигнеш і очей стулить!
Зате Божий ранок усе росою окропить
І всю живність звеселить –
і куріпок-кукаріпок,
і гусей-гагасей,
і поросят-рохкорят,
і собаку-гавгаку,
і кішку-мордашку,
і будь-яку комашку,
якій без господаря тяжко!
* * *
Худоба плигає, хвостом махає!
Якщо й злегка вкусить, зате з лиця таке гарнюся –
Хоч кожній морді видавай орден.
Одне погано:
Без очей нагляду та рук прикладу,
попсувати можуть –
хто крило, хто ногу,
а порося-барильце – ще й рожеве рильце!
* * *
Тож всміхнись!
А як загорюєш – добрий дім не збудуєш!
Бо він не покійник, щоб стояти спокійно.
Він будинок жилий – отже, живий!
У нього в кожному віконці –
сонце!
І навіть у калюжах краса –
небеса!
Словом, добре в хоромах,
а краще вдома!
