Просмотров — 137

52-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ

ПРИСКІПЛИВИЙ КУЛАК
                                
Частина 1

Фока Бович страждав. Йому навіть почали снитися сни, чого раніше ніколи не було. Сни поділялися на красиві, надокучливі й сороміцькі.

У красивих снах Аксюта збирала в полі волошки. І ось диво – кожна волошка була схожа на цукровий крендель, густо посипаний маком.

У надокучливих снах Аксюта тікала. При цьому вона раз у раз чіплялася русою косою за розчепірені гілки, а Фока раз у раз стукався лобом об дубові стовбури, тому й не наздоганяв.

Але найбільш солодкими й болісними були сороміцькі сни. У них Аксюта плавала в річці, а на бережку сидів розжарений від спеки Фока і, мружачись, намагався видивитися щось отаке. Однак хитра річка дозволяла вгледіти тільки русяву голову і, немов знущаючись, пускала в очі сонячні бризки.

* * *

Від цих снів Фока вночі абсолютно не висипався, через що вдень був дратівливим і прискіпливим. Сильніше за всіх від цієї прискіпливої дратівливості страждав його заступник Ярема.

– Чому не зустрічаєш? – прискіпувався до старанного Яреми голова приворотної варти й тицяв його важким кулаком у живіт.

– Нащо зуби шкіриш? – питав Фока іншим разом, задля різноманітності тицяючи кулаком не в живіт, а в зуби.

– Чому рило похмуре? – товченик у лоба.

– Куди очі ховаєш? –товченик у ніс.

І кожного дня – нова зачіпка! Промовчиш – погано. Відповіси – іще гірше. Від стусанів Ярема вкривався фіолетовими синцями і ставав схожим на баклажан, хоча мало хто про це здогадувався, бо заморський родич тютюну потрапив до Росії аж через сімсот років.

* * *

Чесно кажучи, не одному Яремі діставалося, але й будь-кому іншому, кого Фока міг дістати. А оскільки драбант із огляду на посаду, яку обіймав, не міг дістати тільки князя, то перепадало всім!

Ні, не всім: постільничого Фока теж не чіпав.