- Просмотров — 167
59-1 ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І ОДНООКИЙ
ГОЛКА В СІНІ
Частина 1
Веселка виявилася тямущою кобилкою. Вона відразу зрозуміла, хто в них головний, тому старалася справити на Бурушку приємне враження. Вона кидала на богатирського коня ласкаві погляди, а коли той звисока дивився на худеньку конячку, Веселка весело ржала, маяла рідкою гривою та чухрала себе по боках куцим хвостом.
Стрілці це відразу не сподобалося. Але богатирське виховання не дозволяло їй хвицнути або вкусити нахабу, тому вона непомітно відтісняла сільську простачку своїм могутнім крупом.
– Стрілко, ти чому задом вертиш? – дивувався Альоша. – Батога захотіла?
– Та не чіпай ти її – самі розберуться, – заспокоював Поповича Тиміш, намагаючись п’ятами упокорити Веселку, яка виписувала ногами чудернацькі кренделі.
– Це в чому ж вони розберуться? Хто швидше нас на землю скине?
– Та ні, хто швидше Буруна звабить.
– То в них що – любов? – розсміявся Альоша. – Не вийде! Стрілка з Бурушкою стільки рочків пліч-о-пліч скачуть, що між ними навіть комар носа не просуне.
– А ось моя кобила закохалась, як чорт у суху вербу, – пробурчав Тиміш, піднімаючись із землі. – Годі тобі, Веселко, витанцьовувати! Іще раз скинеш – так розсерджуся, що будеш копитом сльози витирати!
– Тихіше ви там! – півголосом кинув товаришам Муромець і спеціально для Стрілки й Веселки з докором додав: – За неабияку справу взялися, а ви шури-мури розводите!
Як не дивно, кобили Муромця послухалися. Веселка, похнюпивши вушка, поступилася законним місцем Стрілці, а сама прилаштувалася за нею.
Хоча по її веселих оченятах було видно, що надій вона не втрачає.
* * *
Перший день пошуків нічого не дав. До свого лігва Лихо так і не повернувся. Це встановив досвідчений слідопит і лісовий розвідник Тиміш, ретельно обстеживши всі підходи до хатинки. У ній і заночували, але по черзі, бо третину ночі кожному довелося простояти в дозорі.
Найважче було Альоші. Йому, завзятому балагуру, нелегко було мовчки розглядати непроглядну темряву. Але він терпів і втішав себе тим, що коли-небудь зможе поговорити з Лихом по-чоловічому.
Уранці богатирі прочесали околиці колами, що розширювалися, а потім навпаки – та все марно.
